Ти спитаєш мене чи люблю,
Чи дивитись на інших смію,
Чи ночами самотніми сплю?
Усміхнешся. В очах надія.
А інакше б, неначе тінь,
За тобою я б не ходила,
І в абсурді нічних видінь
Не ростила б із світла крила,
Щоб до тебе знайти шляхи
І вперед невпинно летіти
І, відкинувши всі страхи,
Віднайти та зігріти.
Тож любов бережи мою-
Запалила як, так і згубить.
Дай надію й тепло, молю,
Бо самотність пече мої груди.
автор: Юля Hoвiковa
