Побачать очі
лицаря й коня,
як зійде день до ночі
і стане ніч до дня.
Без імені
Без віку
До сліз
Любив
Одну
Без слів
Чекав на ту
Що виросла
З життя.
Морями бачила
Вітрами чула
Ділилася з квітками
Одкровенням
Відкривала двері
Щоб піти
Та ніколи не йшла
Далі
За поріг.
Не втоптано безліч доріг
Тією, що росла
З життя
До того
Без імені…
Співчуття
Лицарям
І коням.
Її герої
З іншого
Безсоння.
Зійшов до ночі день
і стала ніч до дня…
автор: Юля Довгун
