Юлія Кириленко – Про що мовчиш?

Про що мовчиш? Ховаєш погляд,
Тремтять обпалені вуста…
Рахую подумки до ста,
Терпкий хоч проганяю спогад,
Та бережу твого листа.
Про що мовчиш? Скажи хоч слово,
Я зрозумію все сама,
Без болю й радощів нема.
Хоч там брехня – нектар медовий,
Хоч правди крапля прегірка,
Хоч трунку звабного ріка,
Те прагну знати, я готова.
Про що мовчиш? Терзають думи,
Пропалена твоя душа,
Отрута крапає з ножа.
Та я зцілю у серці струни,
Лиш знай: тобі я не чужа.
Про що мовчиш? Мовчання кляте
Так зводить з розуму мене,
Хоч часом варто промовчати,
З душі клеймо бісівське зняти,
А світ тим часом все плине…
Про що мовчиш? Поглянь у вічі!
Потраплю в аспідний полон,
Обійме міцно дужий відчай,
Мене питатиме, мов слідчий,
Та я змовчу, бо це мій сон,
Жахливий сон, мені приснилось,
Пекельне марево нічне,
До мене доля має милість,
Ніколи серце сум не виїсть,
Бо ти мовчиш лиш про одне…

автор: Юлія Кириленко