О, Україно! Хай нас людство судить…
Олег Ольжич

Обмежений простір. Спресований час.
День гніву. День болю. День смутку.
Майдан як ріка… В неї входим щораз,
опісля сумнівних здобутків.

Кривавить слідами невпинна ріка.
Вбивали без шансу нам б у т и .
У голову, в серце… Небесна рука
тримала згорілі редути.

Шалена енергія тисячі воль!
Молитва і сльози мільйонів.
Беззбройні, з високим шопеновим “соль”-
супроти новітніх неронів.

На клавішах голуб сховався від куль.
Ніхто не побіг… В о р і ж е н ь к о,
неначе скажений бійцівський підбуль,
терзав нашу Ноєву жменьку.
Старенький фортеп’ян зчорнів від жалю.

Хтось вістку послав Геродоту –
Зі скіфських могил встали й предки на прю
в сформовані сотні і чоти.
“О, Нація, дужа і вічна як Бог!”

З твоїх поетичних вібрацій
історія світу верстає пролог
глобально стрімких трансформацій.

автор: Юлія Курташ-Карп
Майдан 2014р.

Меню