Юлія Ханова – Ти розпрощалася дотиком до долоні.

Ти розпрощалася дотиком до долоні.
В очі дивитися – дивний, поганий знак.
Не обертайся, мила, рахуй вагони.
Хай він поїде – якщо залишає так.

Зараз лунає голос, попереджає.
Там, за спиною в тебе гудить метро.
Дурнику, від самотності не вмирають.
Просто вже нічого ставити на зеро.

Стіни повзуть угору, а ти донизу…
Чуєш! Зберися! Просто зроби це! Do it!
Щирою бути нині, то завжди ризик.
Мила, ти просто вір, що тебе врятують.

І раптом стає навколо так тихо-тихо.
І хтось опускається поряд і мовить: “Дихай…”

автор: Юлія Ханова

Ти розпрощалася дотиком до долоні.