так mało в нас з тобою часу
хоча здавалось була Вічність
ми все ламали
все одразу
створили власну хаотичність
так ciepło нам з тобою було
стояла спека серед січня
морозним ранком в центрі Львова
розквітла враз японська вишня
нам cicho зорі шепотіли
розповідали про циклічність
ми слухали
нас було двоє
на двох ділили спільну грішність
нам небо дало свою ніжність
літнім дощем, сльозами Бога
ми зрозуміли, що суміжність –
це поєднання мого й твого
осіннє листя шелестіло
сонети щастя злив торішніх
нас було двоє
ми у Львові
так mało часу
tylko вічність
автор: Юлія Бумбар
