Завжди мене ти виручав.
Коли погано було дуже.
Я твої вірші читав.
За них спасибі, любий друже!
Твої шедеври завжди в серці будуть.
Їх уже не виріжеш з відтіль.
Твої крилаті рифми не забуду.
Вони змивали з моїх ран сіль.
Я закохався в твій душевний світ.
В твою словесну страшну силу.
Запав на твій красивий, добрий музи цвіт.
Який дав багатьом людям крила.
І тепер нема сикрету.
Ти для мене богом став,Сергію .
Ти народив й в мене поета.
І відкрив мою ти мрію.
Тебе завжди будуть памятати, обіцяю.
Твоя душа буде вічно жить.
Ти хотів бронзової слави ,знаю.
Вона зуміла продзвеніть.
автор: Пунько Олексій