…І не спиться мені
Кожен день ніби дня викидень
В мене дзвін у кишені
Значить на щось вистачить
Я сліпе кошеня
Очі завтра в мені визріють
Вічне завтра моє
Мертвороджений
день зраджений.
За вікном починається світ,
Він уже світиться
Я молюсь на об’їдений вітром
Кістяк дерева
По цей бік заклякає
Кімнати грузке черево
По той бік я вгрузаю зором
Де віть вказує.
«Все почнеться тоді
Коли менше за все хочеться
Шкаралуща облупиться
Холодно так вітряно
Будеш довго сушити
Мокрі свої крилечка
Будеш довго шукати
Слово в росу зсипане»
Я стою при вікні
і чекання чека зчеплена
Не зірветься нічим
День заводить густе стерео…
Десь за крок починається світ
Він уже світиться…
Я молюсь на об’їдений вітром
Кістяк дерева.
автор: Єлизавета Жарікова
