Єлизавета Замана – знаєте, а мені зовсім не холодно…

знаєте, а мені зовсім не холодно,
коли вітер продуває до кісток.
це мабуть так зараз модно –
у людях шукати прихисток
гріти долоні чиїмись плечима,
пекучі вуста холодити вином,
і проганяти думки “ну чужі ми“
вкотре говорячи “нам добре разом“…
натхнення шукати в піснях і мовчанні –
різнить словниковий запас,
безглуздо кричати в обридлій вітальні
хто перший до кого згас.
у серці лишатись лоскотом вій
нагадувати непомітно
скільки було (несправжніх) мрій
і плакати – відповідно.
а потім тонути у інших очах,
палити руки пустими тілами,
жахливих снів проганяти страх
і знову по-моді лишатись чужими.
людей не дивує ця гра чудернацька,
вдягатись звикли у бренди –
Zara чи Караванська,
однаково – ви, секонд хенди!

автор: Єлизавета Замана

знаєте, а мені зовсім не холодно...