були поряд не один день
і не рахували часу
тепер кожен шукає дзень
тепер кожен у чашу сум
заллємо додавши цукру
ти маскуєш його молоком
цукор тане від швидкого руху
надто солодко стало обом
ми ніколи не мали правил
та тепер все ж існує одне
хоч крапку на три сам поправив
та серце навіки холодне
тож втікаєш від мене тишком
як байдужий дворовий кіт
і дізнаємось якось ранком
що на захід ти, я на схід
втікаємо самі від себе
дУрні чи просто дурнІ
мені без тебе не треба
мені без тебе страшно й у сні
автор: Єлизавета Замана
