Якщо не згадувати

у кожній людині своя неповторність
це те про,що не варто навіть писати
і гени,заєте,-це свята випадковість
це те З ЧОГО жити і ЯК помирати

якщо не згадувати тих жінок,
що люблять Гучі й носять стрінги,
бо ж слово “розум”щодо них лиш з очерком лапок
вживати(ви ж мені вірите?)
якщо не згадувати лисих хлопців,
що люблять бити в лице прохожих,
а ще тих парубків,що на площі із гучномовцем
хоч на пацанів вони ледве схожі
а ще тих тіток,що топлять в відерцях
маленькі життя і маленькі долі
і тих Казанов у яких нема серця
і тих,що на “слово” крім матів кволі
іще якщо уникати тих,хто любить жалітися
і тих,що не чесні бодай перед зеркалом
і тих,хто не дав талантам відкритися
й робив мене лауреатом,а не призером
якщо не згадувати хамовитих та п”яних,
що люблять руки прислонияти до місць соромних
штовхаючись,а потім беручись за прекрасних
юних та помірно скромних

якщо не згадувати…то ще можна жити
і вірити: суспільство цінне,як перлина
можна й бомжа від цього щиро полюбити
якщо він краща за усіх засранців тих людина
(с)Комета