Якщо можеш, то краще не йди…

Тебе ловити хіба що в порожніх вагонах чи на вокзальних перонах.
Поглядом шукати знайому куртку й рюкзак, молити Бога про знак…
Обійняти тебе перед відправленням потягу – “Любий, бережися протягу!”
І йти, ховаючи обличчя за шарфом, пройтися вкотре зимовим парком…
Хоч ми з тобою неначе квити, але тебе нелегко відпустити.
Я сховаюсь у твоїй пам’яті, ти не проти? Я – давній, ніжний, тремтячий доторк,
Який трапився на твоїй долі. Якщо йдеш від мене – йди поволі.
Або краще – зовсім не йди. Всі ці літри відчаю, крові й води
Зведуть з розуму будь-кого й будь-коли. Якщо можеш, то краще не йди.

автор: Марта Приріз