Як же давно не зустрічав світанки.
Ночі короткі надто аби в них
Шукати більшого чогось,
нової ланки,
Серед вже згублених старих.
Зорі підступно світло економлять,
Й очей не видно,
Що на глибині?
Сьогодні щирістю назвати нам дозволять
Слова відверті з присмаком брехні.І темрява так провокує здібно
Знятись з обмежень,
Стерти всі табу,
На почуття у стилі НЮ,
щоб було краще видно,
Яку квапливості встановлено ціну.
Мовчання, тиша,
міста сонний ритм,
Думки заплутались,
мов пальці у волоссі,
Та нескінченна кількість одиноких рим
На підступах свідомості гуляє досі.
Напевне досить їх,
цих сповідей ночами,
Ця ніч, як інші, скоро вже пройде.
Пристрасть завжди приходить вечорами,
Кохання ж із світанками зійде.
автор: Сергій Морозюк