..я відчуваю Твій
біль..момент,коли Ти
раптом вирішуєш не
посміхатися..не слабо
тисне на нерви..коли Ти
залишаєшся наодинці зі
своїм смутком,я мрію бути
першою,хто обійме Тебе
за плечі..хто врятує
Твій,що перетворюється в
примару,вечір..а потім
разом теплий чай..я
запалю ці дебільні
свічки..звичайно..знову
рима,а я ненавиджу
вірші..кожен раз
придушую бажання їх
з’явитися..з’явитися
неочікавано..незванно.. негадано..ну ось..мене
знову понесло від
теми..здається під
напругою вся моя дитяча
нервова
система..проблема..до біса
ці рими посилаю знову,але
з думкою про Тебе до
мене приходить щось
дивовижне..настільки
красиве,що про це писали
поети..а я не
можу..приховуючи,що Ти
все ж завжди кращий з
причин мого натхнення..

автор: Іванна Кічула

Меню