Я дивлюся на засніжене небо –
спостерігаю у ньому себе, такого ж,
засніженого, заметеного мріями; ти поруч.
Дивишся на мене десь там, у душі, не поруч.
Десь глибоко у думках, у снах моїх нездійсненних,
на гітарних ладах, ти по струнах біжиш,
та коли подивлюся у очі твої – ти летиш – від мене!..
Порожніми мріями, мріями порожніми, пустими,
живу я на третій планеті.
Капають сльози мої на рядки у цьому куплеті.
І живу, і дихаю і мріями й тобою, і лише –
ти мені потрібна в цьому світі, і нічого більше –
і все…
Але живу я тобою, по-справжньому лише у сні –
там у мене є все – і тільки ти.
Заснув би я навіки, і не повертався б у цей світ,
лиш би ти мені снилась, бо без тебе –
моє серце, моя душа – як сухий лід…
Твої очі розтинають мене, як ножі –
пробивають, убивають, повертають до мрій.
Я любив би тебе все життя, якби жив –
бо без тебе – я не живу, а плачу,
серед нескінченних снів.
автор: Тарас Плазвський