Ви всі приречені – я вам писала вірші.
Як схиблена, шукала рими найглибші.
Мені в вас не вистачало трикрапок і ком,
Загубилася тераз між рядками цілком…
А втім, ви лягали тінями на папері.
Стукали гучно у замкнені двері.
Вривалися в мою свідомість нахабно,
Зривали одяг і дивилися звабно…
автор: Юлія Червенюк