Персіли, рексони, смартфони і нікони,
А людям так само до сраки і нІколи.
Бездушні біжать, спотикаються, падають,
Шукають, винюхують, чухають, лапають.
Вчорашні сніданки гниють під прилавками,
Пропахло бензином, бомжами під лавками.
Автівки, метро, люди грошей випрошують.
Взуття обирають, купують і зношують.
Стоять смітники, притрушені пачками,
А люди хизуються новими тачками.
Буває, що спиняться, стануть, та інколи.
Бо людям, на жаль, все до сраки і нІколи.
автор: Влада Гонгало
