Між нами промайнула блискавиця,
Аж серденько забилося в іржі.
Вже й ангелам давно таке не сниться,
А ми з тобою стали не чужі.
Пройшла дороги, милі, кілометри,
Вбачала у чужих очах причал.
Когось шукала криками: “Ну де ти?!”
А ти ішов поблизу і мовчав…
Не бачила, не вірила, не чула,
Тебе я проміняла на пусте.
Отямилася пізно і відчула,
Як ця любов крізь сумніви росте.
Чи то було отрути недостатньо,
Чи то напевно схибила стріла.
Тепер ти в серці глибоко занадто,
Щоб я тебе чужинцям віддала.
автор: Влада Гонгало
