березень з цим також не впорається
в мене буває передоз, особливо ночами
милий, мені занадто подобається
травити себе власними віршами
давай почекаємо до літа,
зберемо всі сумки, а хоча можна й без них
об’їздимо з тобою пів світа
і десь таки залишимось до наступної весни
потім поїдемо далеко до океану
подалі від світу, ближче до себе
щоб тебе було ніколи не мало
щоб ставати навшпиньки і досягати неба
обіцяй знайти мене серед таємних лісів
коли почнуться теплі літні зливи
і ніхто вже не знайде наших слідів,
бо щасливі,
до біса щасливі.
автор: Віталія Брунько
