Вірш про війну (вірш до Дня Перемоги)

В огонь закутана земля,
Червоні маки, як жар, багровіють,
Клич бойовий долітає здаля,
Голі згарища де-не-де тліють.

Юний хлопець іде з автоматом,
Він один – із полону утік
І тепер у загін із докладом
Поспішає, як горний потік.

Він долає і голод, і втому
І, навчившись на біль не зважать,
По дорозі заходить додому –
Батьку уклін низький передать.

В хаті мати сиділа ридала,
Постарілась за декілька днів
І ледве та сину сказала:
“Вбили німці… на груші висів…”

І до свіжої батька могили
Син у розпачі бідний припав,
Каже: “Скільки було в тобі сили,
Хоч і хворий, а село захищав.

Я клянусь, що фашистам помщуся,
Хай і життя своє покладу,
Я нічого уже не боюся,
Я помщуся… хоч сам пропаду!”

Через день з ворогами зустрівся,
По вбивцях стріляв з автомата,
Як орел, що на жертву пустився,
Нищив, душив свого ката.

Коли кулі у нього скінчились,
Знов став жертвою син-захисник,
Очі в очі з фашистом зустрілись,
От і все… вмер, та не зник.

Бережіть себе і своїх близьких, якщо знаєте ветеранів, то виразьте їм свою вдячність за наше мирне небо над головою.

автор: Оля Лук’яненко