Ми з тобою просто живемо у он-лайні,
Без зайвого пафосу але з пустими обіцянками,
Я почуваю себе як у літньому сонцестоянні,
Ніби прокляте сонце обціловане віртуальними поцілунками.
І не ображаюся я ні на кого зовсім,
Я просто на день-другий включу режим самознищення,
Про нас ніколи не напишуть повісті,
Адже ми з тобою на грані вимирання і зникнення.
І стежками зі снігу, дорогами барикадами,
Ми не зустрінемося з тобою у цьому триклятому світі,
Ми з тобою настільки закидалися обіцянками,
Що пробити цей грунт, неможливо квітам …
автор: Віктор Непомнящий
