Просто
Відчув я щастя – це як спалах,
Короткий, світлий. Блискавка
Торкнулась і пішла у справах,
А на душі – приємна містика.

Все тіло стало ніби легшим
Самому смішно, та це так.
І теплим холодом пронесши,
Пройшов крізь мене щастя шлях.

Тоді побачив цю дорогу,
Лише на мить, як ніби фото.
Але тепер лише по ньому.
Піду я на коротку ногу.

Не на широку, бо так швидко
Пройду його без насолоди.
Повільніше – так краще видко
Усю красу його природи.

Відчув я щастя – якось дивно,
Бо цей момент звичайним був:
Налив я чай і щоб не гірко
Насипав цукру хоч одну…

Ну добре, дві звичайні ложки
І де тут чари, де казки?
А може зайві заморочки,
І щастя легко віднайти?

Я так не пробував, не знаю.
Усі бо кажуть: «Тяжело…»
І скільки всі його шукають,
Повторюють: «Ой, нелегко!

При Сталине було получше!»
Ну так, для тих кому ярмо
На шиї – це благополуччя.
Свобода ж справжня – «тяжело».

То, мабуть, спробую, а хто зна?
Буду шукати в простоті,
Де не потрібно складномовства
І диких формул фізики.

Ми все ускладнюєм – це правда.
То,може, спробуєм усі
Шукати теє дивне щастя
Не в затінку, – на видноті.

автор: Антон Тимошенко

Меню