Леся Українка – Звичаї (Історія асірійців та вавілонців)

Хоч і мало зосталося малюнків на релігійні теми, мало церков та статуй божих, однак по стилю написів царських видно, що асірійці (або принаймі їхні царі) були дуже побожні. Царі завжди провадять війни ніби-то для слави бога Асура, по його ж наказу ніби і робляться ті війни, перемога над ворогом – єсть то перемога бога Асура над чужими богами і т. д. Але царі асірійські не звуть себе синами божими, як царі єгипетські, вони звуть себе слугами божими, «рабами божими». В їхніх молитвах прокидається часто принижений тон, властивий семітичним народам; так, напр., говориться в написі Асурбаніпала:

«Хай ніколи не наблизиться до мене гнів і лютість бога, хай мої провини та гріхи зникнуть, хай я погожуся з богом, бо я раб його потуги, низькопоклонець величних богів».

Або знов у написі Набукодоросора:

«Я доручив себе богові Меродахові, я взяв край його шати, і він пізнав усі таємні бажання мого серця. Владарю! я тебе благословляю, я створіння рук твоїх. Хай вищає влада твоя висока, хай шириться поклонення твоїй святости, хай моє серце шанує тебе (бога), хай моє життя буде тобі присвячене».

Цар певне був старшиною святців, головою релігії, принаймі він часом малюється з такими емблемами, що належать до богів і святців – батіг і гак, але, врешті, не слід забувати, що були то теж і символи влади караючої і стримуючої, отож могли відноситись однаково до світської і до релігійної влади. Звичайне цар малювався так: в подвійній тіарі з торочками, в сергах, в браслетах на руках і на ногах, борода і волосся круто кучеряві; одежа оздоблена зірками і облямована тороченням; за ним слуги несуть парасоль та опахала.

Влада царська була необмежена. Цар настановляв сам вищих урядовців, найчастіше з своїх царедворців приближених, євнухів тощо, сі всі вищі урядовці були подібні до перських сатрапів. Сі вищі урядовці правили частіш округами асірійськими, завойовані ж краї мали своє управлення і тільки після одного або скількох повстаннів цар настановляв над ними своїх урядовців, «обертався з ними, як з асірійцями». Тоді вже ті урядовці збирали податки в подоланих краях, набірали військо і взагалі брали в свої руки все, що було доти в руках місцевої влади. Над усіма такими управителями в кожній країні був старшина, а при ньому рада краєва.

Спадкових каст не було в Асірії, нація розділялася на урядовців і на простих людей, платячих податки, з сих же людей і військо набиралося, та й урядовці з них же виходили, тільки вже ставши близше до влади, вони тримали себе по-панському, яко маючі силу в країні. Тільки у Вавілоні, де було змішано багато чужих усяких племен, плем’я халдейське забрало собі святецьку владу і сталося ніби святецькою кастою, разом з тим кастою міцною, маючою великий вплив і владу. Святці халдейські були вищі від інших племен ще й тим, що, окрім святецької філософії та святих одправ, знали найкраще науку і, як на ті часи, вона була у них дуже розвинена.

Напр., астрономія з найдавніших часів була більше розвинена у Вавілоні, ніж навіть в Єгипті. Все, що можна було постерегти на небі простим оком (без помочі оптичних струментів), все те вже знали халдейці. Довго деякі одкриття астрономичні європейські вчеці залічували до греків, а потім виявилося, що ті одкриття зробили ще далеко раніше халдейські вчені. Наука про числа була теж досить розвинена. Знайдено багато арифметичних трактатів, по них ми можемо думати, що Піфагор взяв свою знакомиту таблицю множення від халдеїв. У бібліотеці Асурбаніпала знайдено багато таких арифметичних та астрономічних розправ. Асірійці були вже учениками халдейців і далі від них не пішли.

Астрономи халдейські, наглядаючи за місяцем, дійшли до того, що могли розлічувати час по місяцю і вилічувати затміння місячні дуже достотно. Затміннів сонця вони не одважувалися вилічувати, а тільки записували їх дуже пильно. Халдейці ж видумали поділ круга на 360 градусів, градуса на 60 мінут, мінути на 60 секунд, секунди на 60 терцій. Вони встановили дванадцять знаків Зодіака. Вони встановили тиждень в сім днів, присвячених кожний якийсь планеті, сей тиждень і досі не змінився. Вони видумали годинник соняшний, встановили поділ дня на 24 години, години на 60 хвилин, хвилини на 60 хвилинок.

Вся лічба халдейська була основана на системі 60, поділи і помноження сього числа становили усякі міри геометричні та арифметичні. Така система і досі вважається найкращою, бо вона дає можливість поділу на всі дільники 10 й 12 разом. Основою міри лінійної був локоть, він ділився на 60 ліній, локоть же помножений на 360 укладав стадію (в Асіро-Вавілонії шляхи мірялися на стадії, як у нас на версти). Окрім того, був принятий ступінь в 36 ліній і він, взятий в квадраті, становив основу міри площин. Ступінь, взятий в кубі, був основою міряння плинів (як у нас кварта або гарнець) і становив собою медімн, вага такого медімна, налитого водою, звалася талантом і бралася за основу всякої ваги, талант ділівся на 60 мін, міна на 60 драхм. [Всі сі назви: стадія, талант, міна, драхма – назви грецькі.]Більша частина халдейських мір була прийнята в різних сторонах Азії, потім в Греції, а звідти де що пішло і далі в Європу.

Окрім математичних наук халдейці займались і науками природничими, але тут трудніше зважити, як далеко сягали їхні відомости, бо від їхніх природничих розправ позоставалися тільки дуже понищені уривки. Однак знайшовся між іншими і такий уривок, де списані були звірі, відомі тодішнім вченим, при кожній народній назві кожного звіря приписана ще й наукова назва і теж до якої сім’ї звірячої він належить і описання признаків того звіря. Се показує, що природничі науки, надто описуючі, були досить широко розвинені в Халдеї.

Однак люд більше, поважав і боявся халдейських святців за їхні ворожбитські науки, ніж за справжні, тим же непевним впливом найбільше вони тималися.

Асірійці були учнями халдеїв щодо наук світських та релігійних, що ж до влади і сили військової, то ще вони часто брали гору над вавілонцями. Асірійська держава була військова. З історії асірійської мало що лишилось, окрім описив військових тріумфів, але зате сих описів дуже багато. Так званий «військовий хист» був у них дуже розвитий. Ми бачимо на малюнках такі військові приряди, що, здавалось би, могли б бути тільки при пізнішій греко-римській цивілізації. Єсть там тарани ручні, щоб розбивати стіни, тарани на колесах, башти на колесах, засажені вояками стрільцями, є на малюнках, як люди підкопуються підземними ходами під ворожий замок, як стрільці йдуть геть укриті щільно здвигнутими щитами і кидають запалені стріли, як вояки лізуть на мури, закидаючи шнурові драбини.

Напади, грабунки, юрби полоненних, купи здобичі раз у раз бачимо ми на малюнках асірійських, так само часто як і на єгипетських, та й ще частіше і з більшими подробицями в малюванню. Тут ми бачимо і більшу лютість асірійських військових звичаїв, в порівнянні з єгипетськими, єгиптяни більше любили показувати на малюнках просто більшу зручність і силу свою військову і державну, але вони не кохалися так, як асірійці, в самому лютуванні своєму, в жорстоких сценах руйнування і завдавання мук подоланим. Асірійці ж власне кохалися в тому. В їхніх описах і малюнках повно самих страшних тортур і знущання над бранцями. Зразки таких описів ми бачили при історії войн асірійських, нема потреби їх тут наводити.

На малюнках можна теж бачити різну військову одежу та зброю: є там панцирі, зроблені з малих блях, наче з луски; є кольчуги з кільців залізних; є шоломи з кольчужними запонами; є сливе вся та зброя, що пізніше вживалася у греків та римлян. Зброя та військові способи, як видно, були кращі в асірійців, ніж у єгиптян. Так, напр., у них було кінне військо, верховці, чого єгиптяни не знали сливе до остатніх часів своєї незалежності; на повозах їздили царі та старшина, а прості вояки верхи, або йшли пішки. Часто видно на малюнках вояків, що, їдучи, обертаються на коні цілим тілом назад і стріляють з лука, такий спосіб потребував чимало зручності і він показує, наскілько вивчене було військо асірійське.

Вавілонська держава була не така сильна військом, але зате сильна багатством, наукою і ремісництвом. З найдавніших часів вироби вавілонські були славні по всіх цивілізованих країнах. Тканини вавілонські були, по грецькому виразу, «м’які та ніжні мов сон», либонь вони були подібні до теперішніх шалів кашемірських та єдвабів індійських. Тканини ті були живих ярих барв з дивно витканими або вишитими малюнками квіток, зірок або тих надзвичайних створіннів, що в них так кохалися вавілоняне. Фінікійські купці розвозили тканини ті по всіх усюдах і люди переймали те вишивання та прилажували його кожний під свій смак.

На асіро-вавілонських малюнках завжди дуже старанно вироблені вишивання на одежі царів, богів та старшин, з того можна постерігати, до якого хисту дійшли вони в оздобних виробах. З тих же малюнків ми бачимо, яка тонка робота була і в металевих покрасах, браслетах, намистах, перснях і т. д. Робота в сих речах не нижча від єгипетської. Асірійське золотарство цінили навіть атенські греки, а вони вже зналися на тому. Надто любили асірійці рельєфи на блясі, такої роботи багато в руїнах дворців. В палаці Асур-назір-пала знайдено силу дрібних оздоб з золота, слонової кості та з дорогого каміння. Деякі з них роботи єгипетської, в єгипетських же могилах не раз знахожено речі роботи асірійської. Але скоріш можна думати, що єгиптяни були учителями асірійців у тому всьому.

Вже в дуже давні часи Вавілон був осередком торгівлі азіятської. Скілька великих караванних шляхів проходило через Вавілон: один на Аравію та Єгипет, другий на Бактріану та Індію, третій на Арменію та Малу Азію. Шляхи ті були добре утримувані і по них стояли навіть заїздні двори для мандрівців. Великий торговий рух був теж на Єфраті та на Перській затоці. Водою тією плавали різні човни: круглі без носа і корми, плетені з лози та обшиті просмоленими шкурами. Ті човни наладовувалися товаром і на них зводились осли, такими човнами плавали купці арменські і взагалі купці з верхніх сторін у Вавілон. Продавши у Вавілоні товар (найчастіше було то пальмове вино), купці продавали і лозу та дерево з човнів, а шкури навантажували на ослів і вже ослами їхали до дому, бо вгору Єфратом не можна було плисти, – надто бистра була течія. Не всі човни були круглі, були і довгі на шталт єгипетських і подовгасті, тільки на жодних не було вітрил.

Ще часом перевозили дерево тощо на шкуратяних міхах, надутих повітрям, таким способом плавали часом утікачі, як то видно з малюнків, спосіб сей і досі вживають мешканці Месопотамії. На Перській затоці мали вавілонці чималий флот, він провадив торг корінням та пахощами арабськими; золотом, слоновою кістю та чорним деревом етіопськими і великими собаками індійськими. Ті індійські собаки були одного часу так у моді, що за перського панування один сатрап віддав чотири міста халдейські на утримання тих собак. Понад Індійським океаном вавілонці теж мали свої торгові порти, найбагатші в тодішньому світі. Взагалі флот вавілонський був тоді в славі великій.

Вавілоняне не мали справжніх грошей, а розплачувалися дорогим металом на вагу, або розмінювалися товаром. Раніше ніж видумати гроші, вони видумали векслі, може власне через те, що такі гроші, як їхні, були затяжкі для перевозів по караванних шляхах і легко можна було статись ограбованим та окраденим у дорозі. Отож і видумали замість важкого металу посилати далеким купцям легеньку табличку з записом довгу, щоб купець той (вірник) міг собі, приїхавши у Вавілон отримати свої гроші, а до тієї пори бути певним що колись мусить отримати їх. Від таких векслів не далеко вже було до такої торгівлі, яка розширена тепер в Європі.

Переважити вавілонян в торгівлі не могли й фінікійці, бо вони торгували більше чужим товаром, а вавілонці мали до того ще й своє надзвичайне ремісництво та натуральне багатство. Вавілон тримав у себе в руках торгівлю довго, навіть при перській владі, тільки вже коли його звоювали греки, та позасновували скрізь поблизу свої грецькі колонії, та подавали тим колоніям різні привілегії, тоді вже Вавілон мусів уступитися, торгівля перейшла до греків та фінікійців, а Вавілон швидко пішов на упадок, стративши головну свою силу – багатство і торгівлю. За римських часів Вавілон вже лежав у руїні цілковитій і більше не відродився.

З асіро-вавілонських пам’ятників не видно так усього народного життя, як, напр., з єгипетських, з них видно тільки виставне військове та трошечки торгове життя. Через те, щоб пізнати хоч трохи стан культури асіро-вавілонської, ми мусимо вдаватися до істориків з чужих народів, надто до грецьких та жидівських. Всі вони сходяться на тім, що моральна культура вавілонська (так само асірійська) стояла дуже низько. Напр., положення жінок там було не краще, ніж у Турції тепер. Геродот розказує про давній вавілонський звичай продавати дівчат з публічного торгу.

Релігія їхня дозволяла і навіть вимагала несвітських вчинків, людських жертв, грубого ідолопоклонства і всяких соромних одправ, коли вірити розповідям біблійним. Пророки жидівські не жалують темних барв, малюючи звичаї в сучасному їм Вавілоні, ставлять його нижче Содому та Гоморри і т. д. Однак не треба при сьому забувати, що жидівській народ був у вічному політичному ворогуванні з Вавілоном, отож не дивно, що йому все вавілонське мусіло здаватися бридким. Більше можна покладатися на грецьких істориків, однак і тут треба пам’ятати, що багато бридких звичаїв, про які розказують греки (ми можемо тут обійтись без описування їх), залежали більше від вимаганнів релігії, нїж від вимаганнів культури. Але, що правда, який народ, така й його віра. Врешті не дивно, що таке велике місто, як Вавілон, з різноплеменним людом торгівлі, шукаючим поживи і темним, могло зробитися гніздом усякої нечесті. Досить, щоб зрозуміти се, придивитися до теперішніх великих та торгових міст і пригадати різницю між теперішньою та давньою вавілонською загальною освітою та культурою.