У тобі я бачу смуток, у собі – безжальний страх.

Тіло ,як мішок з кістками.
Обіймати тебе – хміль.
На спині  суцільні рани,
а ті рани мучить  сіль.
Очі висохнуть за ночі,
що зі мною проведеш.
Я тебе таку не хочу .
доторкнуся і впадеш.
Та і я уже нормально
не тримаюсь на ногах.
У тобі я бачу смуток,
у собі – безжальний страх.

автор: Анастасія Марчук