У нього в руках проста філіжанка,
В ній кавовий запах ранкових прощань.
Ти знаєш, така от фаянсова бранка
Немов термінал почуттів чи страждань.
І ще, речі часто, як люди.
Чи, ба, навіть більше – то в’язка забутих віршів.
Звичайна прив’язаність гірше дурної застуди.
Проста філіжанка, але “замість тисячі слів…”
автор: Любава Сорока