Мені ніколи не хотілось тобі казати:,,  ТЕБЕ ЛЮБЛЮ” чи ,, ТИ МЕНІ ПОДОБАЄСЯ”, бо знала коли скажу ці слова я втрачу тебе, втрачу нашу дружбу і не казала!
Але ти дізнався. Дізнався проте, що люблю тебе.
Ти спочатку не хотів вірити в це, але всі про це говорили, і тобі довелось повірити.
Тоді ти сказав мені: ,,Нащо ти всіх посилаєш до мене, для того ЧИ БУДУ Я З ТОБОЮ ХОДИТИ…….НІ!!!!!, , забудь мене! Не пиши більше………..!”
Але я знала, що ти не хотів цього казати, але тобі довелось. Тобі довелось страждати через мене ,Так як мені через тебе. Але я страждаю більше,
Це останнє що могла від тебе почути, ні привіт,ні як ти там, я більше не чула! Ти зруйнував все! Зруйнував нашу дружбу, яку ти казав: ,, Друзі навіки”. Ти повірив в слова, в які я сама не вірила, і не хотіла вірити! Тепер я сама без тебе, без нашої дружби.
Я завжди знала, що наша дружба, щось невідоме для мене. Немає такої ніде. Друзі просто не переживають одне за одного, Друзі просто не сумують одне за одним, друзі просто не можуть жити одне без одного.!
Тоді я дещо згадала.
Коли згадала то розплакалась. А знаєш, що я згадала, я згадала, то, коли ми тоді перекиду – валися тестами різними, але одного разу я надіслала один цікавий тест мені просто було цікаво знати як ти на нього відповіси і там було запитання я сама його не пам’ятаю але я пам’ятаю одне відповідь на нього бува така ,, ти мені подобаєшся”. Я тоді незрозуміла,що до чого мені довелось тебе перепитати чи то правда, ти сказав :,, ТАК”.
……………..
Тепер моє життя дивне, я сама по собі. Інколи мені не хочеться жити, чи просто піти кудись і не вернутись вже, бо коли вернусь то почну знов страждати і ці страждання будуть вічні.
І що ж мені робити???
Я не знаю як ти там?, я просто сумую!!!!!
Та інколи я буваю щасливою. Щасливою, тому що не бачу тебе. Твій погляд заставляє мене страждати. Він заставляє згадувати все, що колись було!
Коли хтось мені нагадує тебе я намагаюсь не згадувати тебе,навіть чути про тебе нічого не хочу!!!! А коли я сама намагаюсь згадати тебе то не можу, навіть згадати твоє обличчя, твої очі, голос. Я неначе забула тебе, але десь там в середині я пам’ятаю тебе, але згадати тебе не можу.
Тепер на цьому кінець, мені здається я змогла тебе відпустити чи забути змогла напевне ні! Я не зможу забути тебе, як би цього не хотіла. Просто ти став мені дуже близьким і водночас далеким….
Тому пробач мені за все що було між нами, пробач за любов до тебе, за то, що змусила тебе страждати. Я би все відала, що би ми були друзями, але цього не буде ніколи вже…..Мені б хотілось не бачити тебе, але настане рік чи більше, що ти завжди будеш в мене на очах…..
Мені немає вибору як сказати тобі ПРОЩАВАЙ Олег назавжди…….

автор: Лєна Юсенко

Меню