Зупинись не на мить, а на дотик.
Зупинися не завтра, а вже.
Від моєї словесної рвоти
Осінь клени безжально стриже.
Залишись не мені для нотаток,
Залишись для оргазму очей.
Від моїх псевдовіршів крилатих,
Сіре небо на зорі тече.
Загубись не в собі, Бога ради,
Загубися в моїй глибині.
Від моєї суворої правди
Загорілися краплі в вікні.
©Юлька Гриценко