можеш іти
бо попереду те що й позаду
роки чи дні
чи розпечені кулі секунд
може і ти
розпізнаєш в кінці автостради
кроки на дні
маріанської прірви покут
можеш іти
так жовтнево, безсонячно, важко
в такт або ні
по пульсуючій сітці судин
може і ти
моя горда, незломлена пташко
латками снів
затулятимеш чверті третин
можеш? лети!
листопадить дерева жовтаво
стріхи нічні
зльодяніли і видно наскрізь
як до мети
залишається дві переправи
крикнеш струні
і тихенько зірвешся униз
автор: Томаш Деяк
