Ти п’єш мою кров,
Немов келих вина,
Я терплю тебе знов,
Не моя це вина.
Ти зло. Ти вампір.
Ти п’єш мою душу,
Ти смієшся до пір
Що аж плакати мушу
Ти керуєш усім,
В тебе серце холодне,
Ти плюєш у лице
Я ж – немов у безодні.
Так не буде завжди,
Я тобі обіцяю,
Ти ще трохи зажди,
Я ще трохи сил маю.
Тоді я у лице
Тобі стану сміятись,
І тоді зрозумієш,