Напевне я ніколи не забуду
Твоїх обійм, дарованих весною.
Я більше плакати не буду
Уже давно я на одинці із “собою”.
Напевне я ніколи не забуду
Тих ніжних поцілунків темплим літом,
І довго пам”ятати буду
Колись,мабуть,розкажу своїм дітям.
Напевне я ніколи не забуду
Як часто ми кохали в таємниці,
Берегти її я завжди буду,
І заховаю десь на дні в криниці.
Напевне я ніколи не забуду
Твоїх очей,нікому невідомих.
І крадькома в них зазирати буду,
Бо їх знайду серед мільйона.
Напевне я ніколи не забуду
Усього,що було між нами
І згадувать усе це буду
Ще не одними довгими ночами…
автор: Таня Попова