Крилаті вірші довго не живуть –
На мить- порив, на крик твого зізнання,
Й оголена до нитки тіла суть
В моїм житті не перша й не остання.
Загублена у хмарах чорних мрій
Твоя любов – лиш потягами тіла.
Між розумом і серцем вічний бій,
Душа від тих терзань вже посіріла.
І лиш слова, мов маятники днів
Ведуть мене у серце до поета,
Де тонутьу печальності морів,
Щоби потрапити в любовнії тенета.
автор: Таня Левадко
