Пече?
-Вогнем.
Болить?
– Безмежно…
Мої вітання – це любов.
– Хіба кохання зранило б так тяжко?
Буває і воно «ламає дров».
Пішов?
– НазАвжди.
З серця?
– Просто за поріг…
Шукатимеш по вулицях загубленого щастя?
– Як волю в клітці дикий звір.
Ти віриш в час?
– У його ліки.
А пам’ять гріє?
– Ні, зриває дах.
Нестерпно, знаю… Та мусиш пережити,
Лише терпіння перемеле страх.
Розбита?
– Вщент.
Не відступилася?
– Ніяк…
Мої вітання – все таки любов!
– Хіба ж кохання зрадило б відверто?
Буває і воно «ламає дров».
автор: Таня Бенещук
