Кажуть все наладиться, все буде добре
та гасне моя душа, як від укусу кобри
давить у грудях серце розбите
крики надії, воно хоче жити
та що ж я зроблю, як йому допоможу
так як було вже повернути не зможу
щасливі секунди, хвилини, години
у нього нема вже своєй половини
відірвана частка назавжди розбита
залите сльозами і кров’ю покрита
пропалене горем і розтаванням
для нього було це фатальним прощаннямне складений пазл, відсутній кусочок
загублений в небі як пелюсточок
важливий кусок з однієї картини
розірвано навпіл нема половини
поношена маска, душі не зігріє
тільки лице можливо прикриє
маска емоцій, маска з усмішкою
з нею кажусь я плюшевим мішкою
наче й веселий та пусто в душі
що під маскою там знають вірші
які я пишу, я в них душу вкладаю
правда для чого я так і не знаю
вони не впливають на хід подій
не можуть вони здійснить моїх мрій
допомоги від них я не чекаю
це просто слова і я це знаю
хоч іноді словом і можна вбити
та за слова неможливо любити
хоч слово одне може все зруйнувати
та одними словами назад не збудувати
тож слово безсиле у допомозі
зате руйнувати воно завжди в змозі………..

автор: Бронтерюк Денис

Меню