Скажи мені…

Скажи мені звідки це слово береться
Чи йде із душі,протикає серце,
А потім на простріл і навмання
Стріляє у его ,у своє «я»
Торкаючись мізків та сірих рідин
Повільно спускаючись в річці годин
По жилах із кровю тече по колу
Із кожним ударом у серці уколом
Залишається?
Скажи мені звідки це слово прийшло
Куди воно піде і що було до
До того як хтось його вперше пробачив
І підібрав,і сказати підсачив,
Мовляв так і так,мовляв те та се:

«У тебе прекрасне овальне лице
І вії твої немов хвиля води,
І звідки така ти попала сюди?
Ти ж знаєш,ти ж вмієш вмикати усмішки,
Долати стежки і терпіти насмішки
Прекрасна і квола,як жовте курча
Пенальті казкове і без м’яча
Словами своїми із ніжних уст
Багатогранна,як багатошаровість капусти
Ти все,люба,знаєш і вмієш сказати,
Ти ходиш у гори,малюєш карти,
Збираєш слова у римовані ритми
З приходом весни,як усе також квітнеш
Лікуєш тварин і саджаєш рослини,
Мудрієш певно щогодини.
І я би хотів тобі світ віддати,
Зірвати зірки,печінку продати
Купити тобі нові босоніжки,
Щоб ти написала про це в своїй книжці
Хватати за руки тебе трохи грубо,
Щоб ти не поділась нікуди,люба
Бо ти ж моє сонце,ти восьме із див,
На тебе екскурсії я б водив,
Кайфово тоді б нам з тобою жилося,
я б руки пускав у твоє волосся
і стрічкою вився б,був квіткою там
я був би мосьє,ну а ти – мадам
І все це би мало тисячі перспектив
ЯКБИ я тебе все ж колись полюбив»
(с)Комета (Комета Окарі)