Стиснута душа й не має сльози.
Нездійснені мрії вбивають терпіння.
Немає дощу немає грози.
Життя стоїть під сумлінням.

Ти чикаєш на мрію, а вона не приходить.
Ти давиш сльозу а вона не тече.
А час потихеньку від тебе відходить.
А душа як пекла так і досі пече

І нехай  забрали в тебе мрію.
І нехай ти віддав  останню сльозу.
Ти будеш жити ще є надія,
Що побачиш ще  дощ  і побачиш грозу.
Ростиснеться душа й потечуть сльози рікою.
Й нездійснені мрії здійсняться твої.
Ти тільки не падай й лишайся собою.
І розсій всі сумління свої.

автор: Пунько Олексій

Меню