Роман Штігер – звідкіля у тобі з’явилось…

звідкіля у тобі з’явилось
стільки гіркого й пекучого болю?
коли він проріс і як опинився
у твоєму сонному
і ще теплому до сих пір волоссі?

ти постійно повторюєш відривати
втомлене листя із моїх рук
осінню застигаєш
і йдеш по воді зненацька
мовчки поглинаєш молитву свою
тримаючи під серцем надію смиренну

живеш по курсивах
вмираєш красиво
і як би ти щиро не просила
я все рівно не покину наші затінення
наші зіткнення губами
і усі ці щирі вірування
у нашого власного бога

заломлюєш поглядом світло
і дихати майже не сила
і слово ковтає цей біль
ти йшла і за собою лишила
цю порожнечу що плавно вгиналась у тінь

ти йтимеш босоніж
по затонулих від дощу вулицях
щось так буде муляти і не відпускатиме
цей вітер у волоссі
цей вечір уже між пальці плутається
все про що ми вірували неодмінно воскресне
все про що ми мріяли неодмінно збудеться

я тут
я поряд
дихай мною
дихай мною
цілуй свіжі дощі з-під неба
сліди на зів’ялій траві
і не дихай
і не дихай
тілом до тіла
ця ніч загорілась і раптово зотліла

автор: Роман Штігер

звідкіля у тобі з'явилось стільки гіркого й пекучого болю?