Скажіть, чим дихають кімнати у старих будинках?
Що там у Їхніх гОловах? В їхнІх серцях, шпаринках?
Скажіть мені…
У чому сенс трьох поверхів у два ряди
Один на одному затиснутих?
Кімнати з відчаю і пустоти…
Занадто тісно їм…
Що там всередині у них, в тій порожнечі?
Окрім безглуздо вклеєних шпалер,
Підлоги
Та пустої стелі.
Настільки затхлої і ненависної,
Що хочеться на ній повиснути.
Мов на забутій паралелі…
У п’ятницю або й в четвер…
Що сниться їм, коли зникає світло
І місяць заглядає в очі, малюючи химерні силуети?
Від них нема куди втікати…
І тільки вікна – два сумні квадрати,
Прокручують нездІйснені сюжети.
Секунда за секундою…
І так щоночі…
У чорних шафах гримають скелети…
Скажіть, що бачили кімнати у старих будинках?
Що сховано у їхніх закутках, в крихких цеглинках?
Скажіть собі…
Що зафарбовано на ваших стінах?
Яким “Ісусам” молитесь на самоті?
Вбиваючи хвилини у годинах
Скажіть кімнатам, що вони – Не Ті…
автор: Роман Гуда
