А ніч тихенько стукає в віконце.
Минув вже день й сховалось сонце.
Лиш вітер по небу гуляє
Місяць чарівний від світу ховає
Й тому надворі темнота
А у душі лиш пустота,
Яка сльозами, як дощем омита
І болем, смутком оповита
Яка пізнала біль кохання
Невинний страх й розчарування
Які і дали силу сталі
Щоб йти вперед і дихать далі
Щоб бачити життя, природу
І бути вірною народу
І лиш чекати в ніч і зрання
Що знову прийде те кохання
Й закрутить в вирі почуттів
Де залунає щастя спів.
автор: Альонка