Почався новий день, прокинулися сотні нових людей
в кожного купа ідей і тисяча амбіцій
і всі хочуть бути вільним як в небі птиці, як риба у морі,
бути з близькими поряд, і ніколи не знати горя,
звідусіль лунають крики “Доля мене не підкорить !”
проте на рану солі, із усіх сторін,
не признаємось ніколи, не скажемо що це лінь
дивлячись вгору – летимо донизу,
імітуючи рух – стоїмо на місці,
де в собі взяти сили, не піддатись тиску..
як подолати перешкод цю низку?наодинці з думками, немов в петлі завис я,і вирватись, мабуть, не вистачить хисту, чи може як і в більшості з нас – просто не має бажання, знаю – до мети не доведуть зітхання, знаю – немає змісту в пустому слів зібранні знаю – там десь, вже чекають мрії, знаю – час вже починати діятизнаю що зумію, що піду даліІ я вже на старті життєвого раллі … Вода не тече під лежачий камінь,хліб не спечеться з борошна сам,так само долю ми створюємо самі,дорога виникає по нашим слідам.