В сотий раз навертаються сльози
Це мабуть вже давно не кохання
Знов пройдуся калюжами боса
В шарф закутаю власне страждання
Жовтокоса підкралась осінь
Непомітно ми стали чужими
А тобі і не боляче зовсім
Бо для тебе я вже не важлива
Я не стану вслухатися в тишу
Якось треба все це пережити
Я забуду,я все це залишу
Щоб ніколи тебе не любити
І тоді коли станеш минулим
Й серце буде вже битись спокійно
Я від когось про тебе почую
Й усміхнуся відкрито і вільно
А можливо колись і зіткнемось
Десь в кафешці чи навіть в парку
Заговоримо.. розсміємось
Поцілунок..я скажу: “не варто!!”
А сьогодні я буду мовчати
Неможливо так все відпустити
Я не можу тебе не кохати
Я не можу тебе загубити…
автор: Підлісецька Юля
