Як сьогодення квапиться невпинно,
Спливає час бурхливою рікою…
Ще вчора ти була дитина..
Сьгодні ж вже дитя з тобою.
Проблеми,що були колись чужими,
Тепер тобі спокою не дають.
А дивляться,мов рідними очима,
Тепер вже до світанку не заснуть.
Таке життя,без маски і без гриму.
Воно твоє і вибір твій…живи…
Знов мовчки серце відшукає риму,
А ти …. а ти, пиши…
автор: Орися Мельничук
