З таких витончених рис обличчя можна писати ікону.
Твоя хода невагома й легка, як бульбашки з мила.
Тобі без сумніву личить ця помада коралового тону
І сукня кольору вершкової кави.
Ти щаслива.
Лишаєш після себе щедрі чайові й запах морського бризу.
На кулоні – дорогий синій камінь, як налита соком слива.
І на інших жінок дивишся з гори до низу
Своїми бездоганно довгими віями.
Ти щаслива.
В твоєму волоссі заплелось сонце, в очах застигли два неба.
Читаєш Жадана. Інтелект – річ, безумовно, важлива.
І, на перший погляд, володієш усім, чим треба.
Ігноруєш тих, хто не досяг твого рівня.
Ти щаслива …
Але якось в домі ідеальної жінки забракло чи то кориці, чи солі
В черзі супермаркету миле дитя обіймало маму настільки ніжно,
Що в твоєму внутрішньому космосі поступово погасли зорі,
Що в твоєму внутрішньому літі стало холодно, вітряно й сніжно.
Розкішні туфлі вели в самотню квартиру, де їх ціна нічого не значить.
Все має два боки. Кожній досконалості є своя альтернатива.
Погляд пантери. Голову рівно. Ідеальні не плачуть.
Вмикаєш зверхність на повну. І знову на ніч кава.
Ти щаслива ? …
автор: Орися Біленька
