Якби ж ти слухав стук мого серця,
Та рахував би його удари,
Розшифрував би у його герцах
Всю потаємність ранкових марень.
Якби ж відчув ти чим пахне небо,
Пташиних співів весняні ноти,
Що невагомо ллються у вуха
Якби ж ти знав це, якби ж ти слухав!
В передсвітанні, як завжди, знову
Ховаю в грудях той скарб сердечний.
Мені не треба шукати дива,
Бо моє диво таке доречне.
Не озирайся, не гай даремно
Вічного часу швидкого плину,
Усе, що треба, давно по венах
В тілі розлилося по краплинах.
Не озирайся, дивися в очі,
У пульсі моїм усе озветься…
Я ж відкривалась тобі щоночі!
Якби ж ти слухав стук мого серця…
автор: Олеся Крисько
