Відпускаю у небо свого журавля.
Вкотре.
Ти ж синицю зі жмень не пускаєш
Знову.
А мені та й до тебе навіть здаля
Ближче.
Ти ж на зустріч до мене не зробиш
Й кроку.
Відпускаю! Лети у свій вирій
Дакеко.
Не тривож мене більше, звільни
Серце.
Як забути тебе, мій милий?
Не легко!
В мою душу, прошу, зачини
Дверці.
Ти не мій. Ми літаєм у різних
Зграях.
Та без тебе не можу я бути
Крилатою…
З-поміж сотень на тебе схожих,
Вільних,
Я люблю лиш одного тебе –
Жонатого…
автор: Олеся Крисько
