Олеся Крисько – Ти знаєш, мені часом сниться небо!

Ти знаєш, мені часом сниться небо!
Прошите чебрецем і запахом трави
Нескошеної, сонцем перегрітої.
Суниці. Смак джерельної води.

Ти знаєш, закриваю очі й знову чую
Спів ластівок. В повітрі жар горить –
Липнева спека. Моя пам’ять не забула,
Як прохолода лісу в тінь манить.

А часом – враз рясним дощем укриє землю.
БосОніж по калюжах. Хай гримить!
Веселку перекине різнобарвну,
Та щастям наповняє кожну мить.

А потім свіжою напоїть ранок
Росою спраглу землю до країв.
І новий день що крадеться зі сходу
Розбудить її співом солов’їв.

Так невблаганно роки плин життя змінили…
Я маю все, здавалось би, що треба.
Та часом, прокидаюся зі сну з надією,
Що я колись таки побачу знову те –
з дитинства небо!..

автор: Олеся Крисько

Ти знаєш, мені часом сниться небо!