Моїх сміливих починань неуспіх
Тримає страху довжина мотузки,
В руках завзятих – дивна перв’язь –
Замкнулась на скривавлених зап’ястях.
І то не я тверду ходу карбую –
Лялькар – моїх думок ніколи не почує.
Його рукам підвладне моє тіло –
Сміливим рухам і ниткам примхливим.
Тож, я безсилий змінювати Долю,
Із сил останніх, у кулак зібравши Волю,
Звільнившись від обіймів пружних пут,
Приречено до долу я впаду.
Коритись намірам чужим – не покарання –
Єдиний зміст для Ляльки існування.
І не важливо, зовсім не вагомо,
Хто той Лялькар: Людина, Бог чи Втома.
Мій страх зі мною – він мене не впустить
Роздерти, обірвати ті мотузки.
автор: Олександр Агашков