Олег Підфігурний – Вольєр

Жовтень так жорстко легені зжав.
Прогнила в кістки, опала давно, алича.
Я ніколи й нікому такого не пробачав
але так і не вийняв із серця твого
ножа

Ти тут режисер і мабуть тому –
кров на підлозі, а поруч, мій труп.
Та якщо ти сильніша з усіх отрут,
то я вдруге тебе не питиму.

Це мов двічі, без остраху, в той же капкан,
з розбігу в безодню – так просто…
І мов після смак, залишається острах,
що вдруге спрацює твій план.

Так для чого, скажи, знову грюкаєш в двері?
Так для чого, скажи, знову гостриш ножа?
Я ж тебе відпустив … я ж добра побажав
і закрився в своєму вольєрі.

Але мало, мабуть, обпектись один раз,
але мало, мабуть, одна голка під нігті.
І коли залишалось, здавалось лиш, бігти
і потрібно було начавити на газ…

жовтень так жорстко легені зжав.
Прогнила, мов серце твоє, алича.
Я вдруге такого не пробачав,
Та в серці залишив вже два
ножа

автор: Олег Підфігурний

Олег Підфігурний