Осінній дощ ковтає мовчки сльози
твоїх зітхань, моїх світів і нашої любові.
Залиш собі хустинки паперові –
нині такі непередбачені прогнози.
Осіннє сонце палить мої муки
і запиває нашими гріхами..
Ти – в літо. Я – ключем з птахами,
тобі – мій біль, мені – твої солодкі руки.
Осінні дні ще гріють. Та не плечі.
Ти в ліжку. Я в обіймах парасолі.
Спитай у вересня, а я повідаю у долі:
чим завинили ми у той осінній вечір?..
автор: Оксана Дуля