Нудьга

Травень, сонце, купчасті хмари навкруги,
І начебто багато справ,
Та втоми повен розум і нудьги,
Весною так буває, ти, і сам не знав.

Я впевнена, все завтра краще буде,
Що ж лукавити… Й сьогодні – непогано,
Натхнення, неодмінно, той знайде,
Хто чесним із собою стане…

(А про чесність…)
Хтось хвалиться пустими, несуттєвими речами,
Досягнення, кар’єра й безлічі інтрижок,
А в голові лунає сміх дитячий й сльози довгими ночами,
Банально, втративши, домашній затишок.

Що дали, ви, взамін оспіваному почуттю?
Що діарея слів? Все одно, несхильні аналізувати,
Тут шану треба дати – суспільному передчуттю,
Народжене нове життя, щоб ним спекулювати.

Створіння боже дане вам,
Щоб, ви, раділи і оберігали,
Якщо по правді, нікому не потрібне тут і там,
Навряд чи, ви, й про себе дбали.

А порізно, звичайно – краще, з тим,
Хто є достойним й в змозі розвивати,
Коли ж розсіється ілюзій дим,
Для кожного із берегів не має сенсу вигравати.

Війна кривава, зі списами у чоло, почнеться,
У душу плюнуться, колись, найпотаємніші слова,
В майбутньому, вам, неодмінно, все озветься,
А переможцю й переможеному куш той непотрібний, будуть сповнені на нього зла.

В утробі, ви спотворили уявлення,
Про ідеал простих речей,
Через багато років з тим же одкровенням,
Прийде до вас війни плід і ночей.

Живіть у мирі! Всі!
Як нісенітна з’явиться нудьга,
Ви озерніться, в інших гірше все,
Просто… знайдіть заняття щоб змінити амплуа.

автор: Гулевець Тетяна