Я лиш художник,що згубивши акварелі,
Малює ніжність рухами пера
Чуттєвий слід,лишає на папері
Грайливий відблиск,знаного тепла
Його присутність,майже невловима
Чи то думки потрапили в полон?
Моя любов,така самотня і зрадлива,
Чарівних спогадів переглядає сон!
Було усе:ненависть,й кохання,
Було,та пристрасті не буде уже більш.
Веселкою змішалися страждання
Німого крику в безнадійний вірш!!

автор: Іра Стефанишин

Давня ніжність бринить до цих пір ще,
Не побились її вітражі.
Я від тебе народжую вірші,
Як же можемо бути чужі?

Лиш тепер, через оптику часу,
Думка ясність на вчинки проллє:
Поверталась щоразу в Черкаси
Через те, що це місто – твоє. (більше…)